10 мовних заповідей свідомого громадянина

Напевно, до кожного з нас слово прийшло з маминим голосом іще над колискою. Мова – великий дар природи, це “найбільше й найдорожче добро кожного народу, - так говорив про рідну мову Панас Мирний, - ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складаєі своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування”. Від кожного з нас залежить – чи виживе наша мова, одна з найспівучіших мов світу.

1. Мова – то серце народу: гине мова – гине народ.

2. Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить свій народ.

3. Літературна мова – то головний двигун розвитку духовної культури народу, то найміцніша основа її.

4. Уживання в літературі тільки говіркових мов сильно шкодить культурному об’єднанню нації.

5. Народ, що не створив собі соборної літературної мови, не може зватися свідомою нацією.

6. Для одного народу може бути тільки одна літературна мова й вимова, тільки один правопис.

7. Головний рідномовний обов’язок кожного свідомого громадянина – працювати для збільшення культури своєї літературної мови.
8. Стан літературної мови – то ступінь культурного розвою народу.
9. Як про духовну зрілість окремої особи, так і про зрілість цілого народу судять найперше з культури його літературної мови.
10. Кожний свідомий громадянин мусить практично знати свою соборну літературну мову й вимову та свій соборний правопис, а також виконувати рідномовні обов’язки свого народу.

14  ознак того, що Ви - педагог. 

 

1. Ви несете з дому все, що може вам стати в нагоді на робочому місці. 

 2. Ви приносите в будинок масу непотрібного, з точки зору нормальних людей, ваших рідних і близьких, які з побоюванням спостерігають за тим, як невідворотно зростає гора макулатури у вашій квартирі. 

 3. Ваша сім'я принесена в жертву освіті, вона теж працює з вами, хоча і не числиться в штаті. Працюють, тихо шкодуючи вас, а інші - проклинаючи школу. 

 Доля вашої дитини - чекати біля кабінету, учительської, будинку, чекати терпляче і мовчки. 

 4. Люди, далекі від освіти, не розуміють, коли ви говорите про своїх 30 дітей і 45 батьків. 

 5. Кожна неформальна зустріч з колегами неминуче переростає в міні-педраду, незважаючи на те, що ви весь час присягали про школу не говорити. 

 6. Чужих грошей у вашій сумочці завжди більше, ніж своїх. 

 7. Ви схоплюєтеся серед ночі, щоб записати чергову геніальну ідею до завтрашнього уроку. 

 8. Ваш будинок уже задихається від вазочок та інших непотрібних дрібничок, викинути які вам не дозволяє совість -  це ж подарунки. 

 9. З вами вітається половина району і ця ж половина оцінює - як ви, де ви і з ким ви? 

 10. Ви вмієте фарбувати, клеїти, забивати цвяхи, лагодити меблі, працювати до ранку, умовляти, прощати, ходити на роботу хворим і входити в чиєсь становище. 

 11. Ви не вмієте: толком відпочивати, говорити «ні» адміністрації, проходити повз книжкові прилавки. 

 12. У вашому житті в п'ять разів більше приводів для святкування, ніж у інших, - початок навчального року, початок чверті, кінець чверті - і в п'ять разів більше приводів для головного болю - початок навчального року, початок чверті, кінець чверті. 

 13. Купуючи сумочку, ви перш за все дивитеся не на її дизайн, а на її місткість, щоб туди вміщалося якомога більше зошитів! 

 14. Ви ніяк не можете визначитися з 1 вересня - приймати вам вітання або співчуття

Зима - надзвичайна пора року. Її витівок ніхто не може передбачити. Цього року вона вирішила пожартувати з Манявським водоспадом.  Разом з морозом у  - 22   створила неперевершену картину зимової казки, в яку я вас гостинно запрошую/

Зірниця з неба світло кидає
Ісус сьогодні хрещення приймає.
Нехай ця зірниця в Йорданськії свята
Несе всі злагоди до Вашої хати.
У Йорданську цю годину
Віншую Вашу всю родину .
Хай рід Ваш славиться в народі,
Хай прибуває в Вашім роді.
Я Вас усіх поздоровляю,
Щастя радості бажаю.
Нехай же справді буде так,
Як ми собі бажаєм
Щоб не згасав Йорданський знак
Над нашим рідним краєм.
Веселіться всі Христос ся Хрещає!

Професія від Бога одна — Учитель. Усі інші — від учителя.

Учитель — не професія, це — доля.

Останнім у суспільстві втрачає сором учитель. Після цього воно перестає бути цивілізованим.

Найсамотніша людина у класі — вчитель.

Учительська заробітна платня — це маленька винагорода за професійну шкідливість. А де сама зарплата?

Навіть у найважчі часи вчитель має залишатися оптимістом.

Найвища мета вчителя — врятувати мрію учня.

Школа тримається не на трьох китах, а на одному верблюді.

Людина, яка обрала професію вчителя, схожа на самогубця.

Колись перед учителем знімали капелюха, тепер він змушений усім кланятись.

Учитель нічого не виробляє, крім майбутнього.

Найважче для вчителя — обрати собі нове життя після останнього для нього дзвінка.

Що не вигадали б у міністерстві — у клас заходить учитель.

Жодні технології не змінять основного: вчитель повинен заходити до класу з усмішкою і кожен урок починати по-новому.

Якщо ми хочемо, щоб учитель любив учня, необхідно, щоб хтось любив учителя!

Якщо навчатися потрібно для того, щоб добре жити, то всі вчителі — неуки.

За освіту відповідає вчитель, за її відсутність — міністерство.

Чим відрізняється циркова конячка від учителя? Конячку ганяють по колу, а вчителя туди-сюди.

Людину, яка все життя виконує домашні завдання, називають учителем.

Учитель має бути не вказівним знаком на дорозі, а попутником для дітей.

Майстерність учителя історії — як не збрехати під час вивчення неправди.

Бути сучасним учителем — означає вміти формулювати нові запитання.

Справжній учитель той, хто, знаючи старе, навчає нового.

На вчителів потрібно відбирати тих, хто народився «наперед», тобто «на завтра». А навчати їх повинні ті, хто народився «на післязавтра». Всього лиш.

Учитель має стати другом учневі. Клас — це вже не стіл і парти, це місце, де має народжуватися Думка, де один одного поважають і люблять. Жодні технології, прилади і методи не замінять теплого слова, співчутливого погляду і дружнього потиску руки.

Кожен випускний клас для вчителя — ще одне прожите життя. І так важко починати нове.

Учитель — «той, хто зберігає тепло».

Учитель — один, а помилки різні.

Якщо у школі серед учителів буде хоча б одна висока і чиста особистість — для дитячої душі цього достатньо.

Учитель, здатний усміхатися, і є професіоналом.

Не йдіть до школи, якщо не любите дітей.

У вчителя одна надія — учні.

Потрібна стаття в Кримінальному кодексі, яка передбачала б прилюдне покарання за моральне, матеріальне і психологічне приниження вчителя. Стосується керівників усіх рівнів. Приниження вчителя — нанесення шкоди суспільству. За це треба карати.

ТОСТ ЗА ВЧИТЕЛІВ:

Щоб там не було, збережімо гідність. Терпіти і жити. Та ну їх усіх! Ми найщасливіші, якщо нас люблять діти. Бережімо один одного. Менше заздрити і більше розуміти, частіше всміхатися і менше зловтішатися за спинами. А скільки нас, красивих і розумних, добрих і вірних! Нас узагалі багато, і ми дуже потрібні. Тож усміхнімося — і в клас. Там на нас чекають діти. За них і за нас!

БОРИС ЖЕБРОВСЬКИЙ,

заступник міністра освіти і науки, молоді та спорту

«Освіта України»  № 75-76

Сумує Рік старий прощаючись із нами,
Ще день,ще крок,ще мить і піде в далечінь,
Та сумом,чи добром,чи світлими  сльозами,
У спогадах,не раз,майне неначе тінь.
Когось цей рік провів у далі неозорі,
Когось привів у світ, дав ниточку буття,
Сплелися в долю дні і радісні й суворі,
То вишиває Вік орнаменти життя.
Стібочок за стібком,хай рік іде за роком,
Й лишає за собою барвисте вишиття,
Хай радість струменить,любов тече потоком,
На довгі,на щасливі,на многії літа!

Зірочка з неба світло кидає
Христос Дитятко днесь ся рождає!
Світи весело Христу й Марії
Кріпи у серці віру й надію!
Хай та зірничка в Різдвяні свята
Принесе радість до Вашої хати
Щастя, здоров’я, пошану від світу,
Багатства у домі і многая літа!
Христос ся рождає!